?

Log in

< назад | 0 - 10 |  

(no subject)

December 27th, 2006 (12:49 pm)

щоденник уйшов на iнше мiсце

один архів

October 6th, 2006 (11:47 am)

аж самому бридко від такої думки

а що є інший вихід?

мамо, чому не навчила?

хі-хі...



а потім все добре, а потім все знову

синусосуіцидальний настрій



а може...а може там на мене чекають?



я тоді так любив тебе, Земле.





Фото© gnat





Не розумію, що відбувається.

Туман, туман. Потім раз - проблиск. Хтось керує тобою...

Втопитись в ванній - яке безглуздя. Потрібно заробити на басейн.

Невже це я не влучив?!

Абогйо...

Абогє?





Фото© Богдан Кіріченко



щось давить на психіку

щось давить на Пси Хі Ку

шат

шат

шат

не стріляй в спину

смерть зустріну дивлячись в обличчя





не було часу подумати.

або вибирай, або ні. часу на роздуми не дають.

все взяти не можна. питаєш у серця. а воно хоче все.

в могилу все не забереш. бери найнеобхідніше. тепло. ласку. любов.



...знадобиться?



ліхтарик. книжка.



а ноутбук дадуть забрати?



а тебе?



Її я бачив в парку. Зелені очі. Руде волосся. Зваблива шкіра. П'янкий розріз грудей ледь прикритих напівпрозорою блузою. Хвилююча впадина нижче живота. Стан сарни. Ноги, які хочеться цілувати.

Я нічого не знаю про її внутрішній світ, але вона мені подобається.



Я читав її нотатки в щоденнику в інтернеті. Мені було цікаво дізнаватись про її життя. Шукати схожість з собою. Дивуватись іншим поглядам на речі. Сперечатись. Погоджуватись. Обмінюватись сокровенним. Сумувати без. Радіти з.

Я ніколи не бачив її зовнішності, але вона мені подобається.



Кого обрати, серце?



в мене є образ Жінки.

він виник сам по собі. не думаю, що це я Його-Її створив.

але тепер невимушено я приміряю Його-Її на кожну перехожу.

все не те...



дайте в руки пензль

я її намалюю

дайте в руки перо

я її опишу

дайте в руки долото

я її виріжу з дерева

де взяти живу воду щоб вдихнути в неї життя?

я дуже пишався своїми кедами. новенькі, камуфльовані, поза совдепівськими ГОСТами.

шкільна форма і кеди.

спортивна форма і кеди.

вихідний костюм і кеди.



"штани" розписані синьою пастою лишились мені після КВНу. комбінезон зроблений з мішковини протирав опісля всі парти і підвіконня школи №ххх



біла обклеєна власноруч блискучою стрічкою кєпка, що побачила чимало Міських андерграндових нічних клубів.



Ми часто зраджуємо улюбленим речам.




 





вперше агресію я відчув у вісім років.

не пам'ятаю причин, але я повалив його на землю, і почав лупцювати ногами. Злісно, по дорослому, міцно стискаючи зуби.

коли прийшла вчителька він плакав і пожалівся, що я його набив. вчителька не повірила.

тоді я зрозумів, що зло не завжди буває покаране.
 




зробити татуювання на пальцях ніг...

п'ять ієрогліфів

життя

смерть

розум

душа

любов




 




я тоді сидів і вигадував чергове ім'я для своєї дитини. але така "псевдотворчість" швидко набридає і хочеться зайнятись:



їжею



сексою



сною



за браком грошей в кишені виходило займатись лише третьою.
 




о! як же пахнуть чорношкірі жінки. ладан і секс. а як вони рухають сідницями під час танцю. ммм!

Китаянка завжди посміхалась і при зустрічі чіплялась на шию. казали, що вона легковажна, але мені було фіолетово, бо я тоді обрав собі Лисицю.

Лисиця пахла молоком, хоча вживала лише віскі з льодом. суміш аристократизму і андеграунду. і ще купа різних комплексів. її вбила психічна хвороба і прагнення сексу в батьковому ліжку. а я вважав себе генієм.

о! як же пахнуть чорнодуші жінки.
 




Він закохався у першу шльондру, яка розсунала перед ним ноги.

Кохання коштувало десять баксів.

І ще двісті - він лікував сифіліс.

Так і ходить тепер з розбитим серцем.

Інші шльондри вже стоять в черзі.
 




Це чергова спроба бути цікавою хоч комусь.

Я такий самий ексгібіціоніст як і сімсот мільйонів інших людей, котрі користуються інтернетом. Лише тут можна безпечно оголитись повністю. І подолавши всі свої комплекси тут, можна подолати їх в реальному житті.



Я живу в вашому Місті, працюю на вашій Роботі і сплю у вашому Ліжку. Ми завжди десь поруч.



Зустрінемось...
 

прибрати сміття

October 3rd, 2006 (04:27 pm)
relaxed

current location: job - office
настрій: relaxed
слухаю пісню: eminem - mockinbird

Для того, щоб змінити себе в "on-лайні" достатньо лише зареєструвати новий блог-акаунт. Кілька кліків і ти повністю себе змінив. В "off-лайні" змінити себе складніше. Але процес іде.

(no subject)

April 9th, 2006 (01:07 pm)

Иногда я вижу, как мы с тобою
Будто ангелы плывём над землёю
Словно небо обернулось рекою в раз
И позвало дождевою водой нас


Я прошу, останься рядом со мной, друг
Я согрею и укрою ото всех вьюг
Я тебе большую тайну открою
Я могу быть рядом, я хочу быть только с тобою.


Буду с тобою в радости<
И в минуты слабости.
Буду без тебя грустить
И в любви и в ярости
Как же тебя отпустить
Если что не так прости
Буду с тобою кем, захочешь
Только не уходи
© Серега. М. Лоренс. Бьянка



лежати на холодній підлозі закривши очі. в цій країні завжди течуть крани. кап. стук в голові. кап. стук в голові. кап-кап-кап. збожеволіти можна. вир проти годинникової стрілки. спалах. і ти знову лежиш на холодній підлозі в калюжі крові. і зовсім не страшно. тільки чомусь трусить тіло. зимно.


ніч. дощ. дорога. вогні. геть-геть-геть...




 

(no subject)

April 9th, 2006 (01:06 pm)

div align="left">

Ти робиш мені боляче
Невимушено
Голками протикаєш наскрізь.
Кричати, бігти на край світу -
Шукати радість.
Я роблю тобі боляче
Невимушено
Стискаю, в'яжу, ріжу.
Кричати, плакати, боятись,
Кусатись...але ніжно,
Потім...
Після всього
Торкатися тілами знову
Дивитись в очі як у перше
Вести розмови
Поглядом
На відстані...


Навіщо?
Навіщо знов вбивати один одного
Навіщо виривати
Палкі сторінки із життя
Навіщо плакати по тому
І перед тим... сміття, сміття
Сміття повикидаємо на двір
Все буде добре
"Il ne faut pas
mourir!"

/22.03.2006/


</div>
 

отаке

March 27th, 2006 (04:03 pm)

Ходив на вибори:

(no subject)

March 19th, 2006 (01:38 pm)

Немає жодної пісні яка б передала мій настрій.
Я велика-велика бульбашка.
Чом не епіграф?



я навіть не сподівався сісти в цей поїзд. я взагалі їхав автостопом геть в іншому напрямку. а тут раз, і сидиш вже в двомісному купе. чай, кава, помідори... радіо як завжди не працює. сидиш рахуєш у вікні дерева і розмовляєш з сусідом про чужі гроші.



ви гуляли у сосновому борі? так щоб в радіусі 5-10 кілометрів ні душі. лише зайці і сарни. чудове відчуття. кажуть що весна прийде після виборів. в мурашнику цього немає. вони не читають книжки.



знов в поїзді. той самий вагон. той самий сусід. але відчуття зовсім інші. і теми для розмов змінились. тепер можна поговорити про мурах.
 

(no subject)

March 14th, 2006 (02:13 pm)



Коли я був мануна, я не знав де верх де низ
Коли я був мануна, я реагував на свист
Коли я був мануна, я не знав де Інь де Янь
Коли я був мануна, я не задавав таких питань...<


...Так, я був мануна, і не знав
Дієго Марадона паровоз чи пароплав?
Мануна, я не думав де наші де німці
Мануною я видів що хмаринки то є вівці
Мануною я зовсім не боявся висоти
Мануною я був зі своїм ego на ти
Мануною мені були мануни ні до чого
Мануного цікавили джмелі і бджоли.
© The Вйо




Вчора вже вкотре дививсь «Амелі». Все таки Вайка права. Треба бути природнім. І всіляке «бидло» треба вішати на палю. Або хоча б показати їм своє місце. До всіх інших треба бути добрим. Так і роблю.

А ви пам’ятаєте своїх однокласників? А дітей з дитячого садка? В мене в «яслях» було двоє друзів, коротко-стрижена дівчинка (я-ля "Маша і Мєдвєді") й чорнявий хлопчик. Крім фотографії з «утрєніка» (цікаво як українською?), в мене про них ніякої інформації. Колись вже обіцяв собі їх знайти. Тепер точно знайду. Даю собі тиждень. Дівчинка мабуть гарна виросла. Блін, не пам’ятаю імені.

В маршрутці бачив трирічного хлопчика, який грався лялькою. Ну і правильно, дівчатами потрібно цікавитись вже в такому віці.

Хлопцям зав'язують блакитні стрічки, дівчатам рожеві. Чому так?


 

(no subject)

March 14th, 2006 (02:12 pm)

What's up boys?
Сядьте на места, boys
Выключите свет, boys
Началась игра, boys!
© Другие правила


Першу роль яку я хотів зіграти в дитинстві, це роль д'Артаньяна в фільмі "Три мушкетери". Мабуть саме з тих часів в мене почалась любов до всього французького. І в дитсадку коли ми брали імпровізовані шпаги і грались в мушкетерів, я завжди був д'Артаньяном.

Потім були "Гардемарины", і я ніяк не міг второпати як це Боярський може грати "поганого" персонажа. В цьому фільмі я вагався між ким вибрати, з одного боку гардемарин Сашка, улюбленець жінок, а з іншого Нікіта, вільний від романтичних стосунків, і саме тому в нього було найменше проблем. Все таки частіше зупинявся на другому варіанті.

"Неуловимые мстители". Тут вибирати особливо не приходилось, бо мій молодший брат завжди був Данькою, ну а я собі брав роль Яшки-цигана.


"Белое солнце пустыни". Чомусь всі хотіли бути Саідом. Пєтрухою і товарищем Суховим не хотів бути ніхто.


"Гостья из будущего". Тільки Коля Герасімов і ніхто більше.

"Вася Петечкин, и Петя Васечкин". Мені більше подобався Пєтя. Особливо сцена коли виставу "Червона Шапочка" грали французькою мовою.


"Приключения Электроника". Уррі, уррі! І Марат Гусєв.

"В бой идут одни старики". Кузнєчик. Правда вже коли я почав дивитись фільми про війну. Всі в школі вже більше грались в "термінаторів" і "Брюс Лі".

Яку б я зараз зіграв роль? "Закоханий шекспір" - це моє. Та й взагалі історичні ролі мені більше до вподоби.

Негативних персонажів мабуть би зіграти не зміг. Хіба що Бабу Ягу якусь. Але ж який це негативний персонаж?!
 

(no subject)

March 14th, 2006 (02:09 pm)

Не осталось ни сил, ни ощущения боли
Тоской изъедена душа, как личинками моли
Все катится в пропасть, причем уже не в первый раз
И равен нулю смысл дружеских фраз
Все кому-то подарено, потеряно, продано
И сердце, кровью облитое, за ужином подано
Осталась только грязь на дне карманов одежды
И какое-то чувство, что-то вроде надежды

Она слышит шаги, они все тише и тише
Он снова стал журавлем и будет жить где-то выше
Она его не ждет, она простила и плачет,
А тупая подруга ее надеждой дурачит
Время тихо уходит и наивная ложь
К запястью левой руки примеряет свой нож
Надежда была и осталась напрасной
Она капает на пол липкой жидкостью красной


Ты изначально один, но даже если есть друг
Он не увидит всех бед на ладонях твоих рук
Он за тебя не станет смелым, если ты оторопел
И за тебя сказать не сможет то, что ты сказать хотел
Он может только помочь, если что-то не так
Когда глаза твои застелет безысходности мрак
Когда слезы ровно делят на три части лицо
И не осталось надежды на себя самого

Надежда -- самообман, но все что у нас есть
И она ходит по рукам, продавая свою честь
Эта лживая тварь пыль пускает в глаза,
Исчезая в тот момент, когда она так нужна
Она будет уходить и возвращаться много раз
Всегда держа на расстоянии заветный алмаз
Я без надежды убит, тоской навылет прострелен,
Потому что я надеялся, а не был уверен
© Dolphin





Зміна свідомості. Внутрішній монолог стає тихішим, ледь чутним. З'являється нове відчуття якоїсь нереальності довкола. Люди наче не люди. А так декорації. Сьогодні прокинувся з думкою, що жінки одягаються абсолютно без смаку. Про чоловіків взагалі можна помовчати. Дев'ять з десяти в чорному.

Якщо ти біла ворона, тебе обов'язково хочуть спіймати, посадити в клітку і показувати перехожим. Декораціям потрібна вистава...

Хто буде грати головну роль?


 

< назад | 0 - 10 |